Струни

Зворушна... "скалка у душі":
Усе життя - метаморфоза...
Гнітять пронизливі дощі.
Який там вірш? Життя - то ПРОЗА.

Наємний вбивця - скорий час
Не стелить шлях вгорі до раю,
І там забули вже про нас,
Та й ми себе не помічаєм.

Лиш ненька дивиться з небес
На шлях, де скло калічить ноги.
Ще й відшукав свій меч Арес:
І знов біда, нові тривоги...

Та ще й не пишеться чомусь -
Палає Муза в сухостої...
Здається - розпач, тихо злюсь,
Де ж ви мої хмільні настої?

В душі - полин, заклякло аж,
Евтерпа спить, думки - по колу.
Звучить лиш похоронний марш,
Побиті королі довкола.

По струнам шаблею тягну,
Ще більше відчуваю муку,
Талант колишній прокляну...
Прокинувся... а сон - у руку:

Бо - знову "скалка у душі"
А на столі і шабля й карти,
І за вікном - такі ж дощі
На скрипці грати? Ні... не варто.

То... може... хвиля прихистить,
Поглине враз бурхливе море?
Я - в роздумах, - печальна мить...
Комусь - полегкість, іншим - горе.