Василий Стус. Боже, не милость, а ярость...

Боже, не милость, а ярость,
Боже, не ласку, а месть,
дай разорвать эти сети,
цепи те в прах разнести.
Дай нам сердца беспокойные,
дай необузданный гнев,
мыслей горящие факелы
меж чужеземных огней.
Ветер, ветер, ветер,
рёвом прорвемся в полёт.
Смотри - разгорается зарево,
пусть и на смерть, а вперёд.
Благословенна пусть будет
та пуля, что насмерть разит
плоть, чтоб её не мурыжить
в пережиданьи всех лет.
Боже, расплаты безумной,
Боже, мести шальной,
ярости всенаученной
нам отпустить не забудь.

Оригинал:

Василь Стус. Трени М. Г. Чернишевського  (ч. 4)

Боже, не літості — лютості,
Боже, не ласки, а мсти,
дай розірвати нам пута ці,
ретязі ці рознести.
Дай нам серця неприкаяні,
дай стрепіхатий стогнів,
дум смолоскипи розмаяні
між чужинецьких вогнів.
Пориве, пориве, пориве,
ревом порвемося в лет.
Бач — розсвітається зариво,
хай і на смерть, а вперед.
Благословенна хай буде та
куля туга, що разить
плоть, щоб її не марудити
в перечеканні століть.
Боже, розплати шаленої,
Боже, шаленої мсти,
лютості всенаученної
нам на всечас відпусти.