Кр пка умом Варвара

   Кріпка умом Варвара
   Поема простоти


                Господу Христу
                і св.вмц Варварі
                з любов’ю теперішньою
                присвячується

Христе, я був дурний!
Святій Варварі — їй кували
молотками
вінці безсмертя
їй по голові — вдаряли...

а щоб Твої-мої слова
могли літати
тут і там віками —
лиш хто у темряві злукавив
у Вакуум...
чи де кували —
й задкували! —
їх легко ударяли молотками

чи
й важчими ударами —
щоб не знекрилилась вся
певна справа
понад віками!


У чорнім космосі
надміру ефективно в
термопарі
і першою удар —
весь — прийняла
свята Варвара!!


Кого полюбимо, того й помучимо...
Узвар-й-нагар —
як на Навчителя —
і дикі учні...

І виріс на мені
як пригорілий інтелект:
Тобі я, Христе,
у космос лаштував такії кучері
що прості коси у народу —
я не одобрював (!) —
мені як вигнанцю інтелігентові
в серці народнім було —
скучно!!


Кажу!
правду вам, вивищені, мовлю —
й ще чешетесь
у дуже кучерявій ку;щі!..


Усе залишимо
тямущим
й не дуже-то тямущим.


Зблиск блискавок
із райських круч
то як Варвара
й Богородиця
у мою дику
ух! чуму
(чомусь?)
(в чомусь?) нездарність...

я хоч золота жила
й хоч Ти Вогонь,
і Слово Боже,
усе ж
тримаюсь я як можу...
так
я тримався
й за просту з Тобою
чоловічу солідарність...


і хоч на кручі
крутимось
чи кручимось
кого полюбимо —
помучимо —
вщасливимо!


Щасливий занебесний
мій Архивладико!


і крапля...


мов на Вчителя —
і учні дикі

«Побільше простоти!» —
Варварою кувалось:
«Любов твоя — недосконала...»
(Ай!.. )
Ех!!
ну їй і Богородиці
щастя від мене
і дісталось!!!



і крапля...


Твоя любов з’являлась
і ховалася...
щоб я шукав...
себе і світ пізнав
й — любов до Істини!..



знов крапля...


хто бачить з нір??
ловцеві правди...
як на ловця —
і звір...
Найбільш — повір!!

17.12.2019