Грудневе пейзажне

Світанок знов розповзся – крабами.
Прокинься, висунь  ніс закутаний.
О, скільки тих відтінків слабості
Розлито у ранковій сутіні!
Моква і цмокає, і хлюпає,
Неначе у болото сіли ми,
Немов застряли днищем, шлюпками
В розводах чорного і сірого.
Накидки на лісах – муарові,
Линялі, стерті, перемотані,
Охряні, бежеві і палеві,
Відтінку цегли, теракотові.
Повисло все безвільним окриком,
Гіллячки зламаними шпагами –
Всі кольору асфальту мокрого,
Що все відкинуте притягує.
І на газонах знов розстелені
Ще не затоптані підошвами
Розводи бежевого з зеленню,
Що трохи ожила під дощиком.
Немов покинута відмінниця
(Списали – й зайва, плаче десь-то там) –
Так крапелька росте і міниться,
І падає забутим Всесвітом.
Їй не втекти – весело-ртутною,
З долоньки аж під стіл готовою.
Пливуть сльозинки перламутрові –
Холодні й сиві, наче повені.
Алюрами в галоп відпущені,
Плюсами, мов хрести, знущаються
Прогнози  -- кавовою гущею,
Що як не віриш – всі збуваються.
Ніщо не тішить і не радує.
Куди снігам? Іще не можна їм!
Бо спектр на кольори розкладено,
Розмито на відтінки кожного.
І лижі з ковзанами марними
Комірку всю в поту обзирили:
Частина шоста календарної
Уже минула. Де ти, зимонько?
Природа знов з очами мокрими,
І ранок, день і вечір сплющені,
Слаба, знесилена, зі зморшками,
Немов ота бабуся в люстерку.
Зате ліси перекалічено,
Ялинки виставлено здобиччю –
Немов дівчат ясирних знічених,
Всіх безсловесною худобою.
І знову запече під ребрами
Од тих хапуг грабастих, жадібних,
Що – кілька днів всього потребою,
Що – стільки б кисню нам, безжалісним…
Що нарубали стільки зайвих їх,
На всіх з запасами великими,
А Новий рік прискаче зайчиком –
Красу, що не купили – викинуть…
І де ж та совість між народами,
На дикім хуторі Кукуєво,
Що всю планету нам розпродують –
А ми, під блеяння, купуємо?!
Прийшла пора – підводить підсумки
За рік старий, що вже кінчається.
Та тільки все – старою піснею,
Ніщо мені не повертається.
І в пам’яті убити б схрони всі
Застіль багатих марно славлених:
Зустріну свято – макаронами
Із доброти гуманітарної.
Хай рік двадцятий буде ситим вам!
А я – ніхто з пустими фразами.
До миру якось би дожить мені.
Та за ялиночок – образливо.
              15.12.2019