Легенда о кипарисе

Легенда про кипарис

(кавказська)


Хто тепер уже згадає?
Дівка гарна, молодая,
     Десь край моря проживала...
     Нічогісінько не мала.
Лиш хатиночку маленьку,
І стару немічну неньку,
     І тоненький стан дівочий,
     Та чудові чорні очі,
Та коханого хлопчину,
Що прегарний був... Причину
     Щоб не братися, одненьку
     Мали - також був бідненький.
Погодились молодята:
Ось заробить він багато...
     Попливе на кораблі,
     До незнаної землі,
Повертання буде скоре...
Та й поплив собі за море.
     Кіпариса - дівку звали...
     Днів пройшло уже немало,
Збігли місяці й роки...
Зрозуміла - вже руки
     Не протягне хлопець любий.
     Десь знайшов за морем згубу,
Чи забув дівчину милу...
От би їй пташині крила,
     Та мерщій - за море любо:
     - Де ти є, кохана згубо? -
І на скелю вибігає
Кіпариса. Простягає
     Руки горі - полетіти!
     Та не руки вже, а віти,
Обнімають небо ясне...
Кіпариса де, прекрасна?
     Лише дерево чудове,
     З вітром стало до розмови.
Кіпарисом дівка стала...
Вже років пройшло чимало -
     Так на скелі і зростає...
     Все коханого чекає.
        30.03.2013 г.

- - - - - - - - - - - - - - - - - - - -

Перевод на русский язык:


Легенда о кипарисе

(кавказская)


Кто теперь уже вспомнит?
Девушка красивая молодая,
     Где-то около моря проживала,
     Ничегошеньки не имела.
Лишь хатёночку маленькую
И старую немощную матушку,
     И тоненький стан девичий,
     Да прекрасные чёрные очи,
Да любимого паренька,
Что прекрасивый был... Причину
     Чтоб не вступать в брак, единственную
     Имели - тоже был бедненьким.
Пришли к согласию молодые люди:
Вот заработает он много...
     Поплывёт на корабле,
     К неизвестной земле,
Возвращение будет скорым...
Да и поплыл себе за море.
     Кипариса - девушку звали...
     Дней прошло уже немало,
Минули месяцы и годы...
Поняла - уже руки
     Не протянет парень дорогой.
     Где-то нашёл за морем гибель
Или забыл девушку милую...
Вот бы ей птичьи крылья,
     Да скорее за море радостно:
     - Где ты есть, дорогая потеря? -
И на скалу выбегает
Кипариса. Протягивает
     Руки вверх - полететь!
     Да не руки уже, а ветви
Обнимают небо ясное...
Кипариса где, прекрасная?
     Лишь дерево дивное
     С ветром разговаривает.
Кипарисом девушка стала...
Уже лет прошло немало -
     Так на скале и растёт...
     Всё любимого ожидает.