І стиглим плодом впаде безкінечне літо.
Лягають високі трави смертельно скошені.
Дивися, вони всміхаються тобі звідти -
Всі ті, хто лишився, хто не дожив до осені.
Не чутно їх кроків у літніх квітах і травах,
Не чутно й не видно, вага не зламає стебла.
Ти знаєш чому, ти знаєш у чому справа:
Вони віддаляються, вони просто йдуть від тебе.
Легкі літні зорі горять над твоїм будинком.
Ти дивишся вгору, а бачиш тільки минуле.
А хочеш ми підемо разом їх розбудити?
Навіщо вони заснули?
Зимові дерева весною не знатимуть смерті,
У березні все заживе, менше стане боліти.
Я можу їх попросити буденно, просто, відверто:
- Лишайтеся з нами, навіщо вам те літо?
минай
© Copyright: Помпейская Рыбка, 2019
Свидетельство о публикации №119121908503
Свидетельство о публикации №119121908503
Рецензии