Л. Юферова, Еду домой С укр

Стонут ветров степных,
 гудят бесконечно органы,
Хилый март,
 он теплом нам никак не помог.
Я-то еду домой…
И дороги болят, словно раны,
Будто душу тревожит
 и рвёт аритмия дорог.

Робко смотрят в глаза
 посадок пустых монохромы,
В небе тонет
 иссушенный хворост ветвей.
Грузно в землю вросли
 у крестьян обнищавших «хоромы».
Паруса серых крыш
 опускаются ниже дверей.

Ох, автобус качает,
 видно, давно старичок он,
Хрипнет двигатель,
 всхипнут в полях трактора…
Боль – тоска пустырей
 и уныние выбитых окон,
Нищета и разруха
 никак не уйдут со двора.

Поле серое тихо
 за горизонт убегает,
Исхудали посадки –
не сдержат исход.
Власть столичная
 знает ли, как у неё отбывает
Карму боли и страха
 простой украинский народ?

Их держава - столица –
 нынче иная держава,
Миллиарды,
 утехи и ночью, и днём…
Мы же едем домой…
Колея, буерак и канава…
Мы трясёмся и едем…
И власть воровскую клянём.
                19.12.2019
======================================
Iду додому. Людмила Юферова

Грають вітрів степових
невгамовні органи,
Березень кволий
тепла ще до нас не приніс.

Їду додому…
Дороги хворіють на рани,
Душу хвилює
тяжка аритмія доріг.

Дивляться в очі
посадок сумні монохроми,
В небі втопили
гілок пересушений хмиз.
Грузько присіли
селянські злиденні хороми,
Сірі вітрила дахів
опустилися вниз.

Гица автобус,
 він, певно, дідусик за віком,
Хрипне мотор,
як ото у полях трактори…
Боляче й сумно
від пусток і вибитих вікон,
Злидні й розруха
надійно обсіли двори.

Сірі поля
розбігаються до небокраю,
Схудлі посадки
не створюють їм перешкод.
Влада столична
не зна, як отут відбуває
Карму болючу
простий український народ.

Їхня держава-столиця –
то інша держава,
Статки мільярдні,
розваги, заморський едем…
Їдем додому…
Вибоїни, ями, канави…
Їдем, трясемося…
Владних бандитів клянем.

http://www.stihi.ru/2019/12/05/6999