Легенда о винограде

Легенда про виноград

(адигейська)


На верхівці Ошхамахо*
Бенкетують боги...
Із божественним розмахом,
Та без остороги!

Напій сано - напій сили,
П'ють, хмільний, з азартом...
А до себе запросили
Ще й Сосруко-нарта.

Самий сильний та хоробрий
Витязь був Сосруко...
Ось і впився сано добре -
Отака-то штука.

Сано людям, а чи нартам,
Боги не давали...
Рахували, що не варто -
Бо й самім замало!

Та в Сосруко від напою
Аж душа вже грає...
Поруч діжечка з напоєм -
Він з гори й кидає!

Боги вмить опам'ятались,
Та було запізно...
Все одно Сосруко стали
Докоряти грізно.

Нарт лише знизав плечіма:
- Я ще совість маю,
Друзі, ген, перед очима -
Їх і пригощаю! -

Діжка з сано покотилась,
Біля саклі стала...
Дивом-дивним не розбилась,
Нартів частувала!

Всі у захваті сміялись
І пісень співали...
Насінинки, що зостались,
До землі упали.

Проросли й до сонця радо
Хутко піднялися...
Грона зріють винограду,
Що й не видно листя!

Нарти грона позбирали,
Напій свій зробили:
І вином його назвали...
Й міцно полюбили!

Та якби оце не впився
Витязь-нарт, хоробрий,
Виноград би й не з'явився,
З напоєм пре-добрим!
   7.07.2013 г.

Ошхамахо* - Эльбрус

- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -

Перевод на русский язык:


Легенда о винограде

(адыгейская)


На вершине Ошхамахо
Пируют боги...
С божественным размахом,
Да не остерегаясь!

Напиток сано - напиток силы,
Пьют, хмельной, с азартом...
А к себе пригласили
Ещё и Сосруко-нарта.

Самый сильный да храбрый
Витязь был Сосруко...
Вот и упился сано хорошо -
Такая-то штука.

Сано людям или нартам
Боги не давали...
Считали, что не стоит -
Ведь самим мало!

Но у Сосруко от напитка
Аж душа играет...
Рядом бочечка с напитком -
Он с горы и бросает.

Боги вмиг опомнились,
Да было поздно...
Всё равно Сосруко стали
Укорять грозно.

Нарт только пожал плечами:
- Я ещё совесть имею,
Друзья, вон, перед глазами -
Их и угощаю! -

Бочка с сано покатилась,
Возле сакли стала...
Дивом-дивным не разбилась,
Нартов угощала.

Все в восхищении смеялись
И песни пели...
Семена, что остались,
На землю упали.

Проросли и к солнцу радостно
Быстро поднялись...
Кисти зреют винограда,
Что и не видно листьев!

Нарты кисти пособирали,
Напиток свой сделали:
И вином его назвали...
И крепко полюбили.

Да если бы вот не упился
Витязь-нарт храбрый,
Виноград бы и не появился,
С напитком пре-чудесным!