Він пройшов і вірша не помітив,
а хороший скластися міг вірш.
Не про сонце вірш і не про вітер,
а про те, як гарно ти стоїш
на старій тролейбусній зупинці
під дощем ранковим між калюж,
як стоїш настільки наодинці –
наче образ суму і жалю.
Дощ утік, залишивши калюжі.
Ти лишилась з сумом тет-а-тет.
Він пройшов... І не зустрілись душі.
І ні вірш не склався, ні поет...
Вiн пройшов i вiрша не помiтив
© Copyright: Миклош Форма, 2019
Свидетельство о публикации №119121609924
Свидетельство о публикации №119121609924
Рецензии