Легенда о барвинке

Легенда про барвінок

(слов'янська)


Налетіла на село
Та орда проклята...
Потоптала все зело,
Попалила хати!

І стареньких і малих
Били-побивали...
Та чи ж люди то були?
Жалощів не знали.

Лише юнка та юнак
В лісі заховались...
Був від сліду лише знак -
Та й вони попались!

Недалечко й зайшла
Парочка бідненька:
Смерть собі також знайшла...
Ой, земле рідненька!

Юнакові - в серце ніж!
Дівку - задушили...
Та й втекли чимдуж, скоріш,
У степи щосили.

Кров із серця пролилась,
Пре-гаряча рУда...
І стеблиночка звелась
З неї... Що ж це буде?

Пагін вигнався, але
Долі став хилитись,
Засихає... дуже зле...
Де б води напитись?

Так утоптана земля,
Стала камінь наче...
Ліс - не зорана рілля...
Світ зело не бачить!

Та із рота, (диво з див!)
Мертвої дівиці,
Ось поток води забив,
Дав стеблу напитись.

Від прозорої води
Пагін підростає...
Диво-квіточка, гляди,
Синя розквітає!

Це - барвінок! З тих ось пір,
Став рости, хрещатий...
Серед лісу, балок, гір,
Він почав буяти.

Скільки літ уже стекли?
Хто про теє знає...
А місця ті нарекли
Барвінковим краєм.

Перемоги символ він,
Матері-Природи...
І завжди йому уклін
Гордого народу.

Хто ж посадить край вікна
Квіточку хрещату -
Завжди матиме сповна
Щастя пре-багато!
    4.07.2013 г.

- - - - - - - - - - - - - - - - - - -

Перевод на русский язык:


Легенда о барвинке

(славянская)


Налетела на село
Да орда проклятая...
Потоптала всю зелень,
Пожгла дома.

И стариков и малых
Били-убивали...
Да и люди ли они?
Жалости не знали.

Только девушка и юноша
В лесу спрятались...
Был от следа лишь знак -
Но и они попались!

Недалече и зашла
Парочка бедненькая...
Смерть себе так же нашла...
Ой, земля родненькая!

Юноше - в сердце нож!
Девушку - задушили...
Да и удрали во весь дух, скорей,
В степи изо всех сил.

Кровь из сердца пролилась,
Пре-горячая рУда...
И стебелёк поднялся
Из неё... Что же это будет?

Побег выгнался, но
Вниз стал клониться,
Засыхает... очень плохо...
Где бы воды напиться?

Так утоптана земля,
Стала камень будто...
Лес - не вспаханная нива...
Света побег не видит!

Но изо рта, (диво из див!)
Мёртвой девицы,
Вот поток воды забил,
Дал стеблю напиться.

От прозрачной воды
Побег подрастает...
Диво-цветок, гляди,
Синий расцветает!


Это - барвинок! С тех вот пор,
Стал расти, крещатый…
Среди леса, балок, гор,
Он начал буйно разрастаться.

Сколько лет уже стекли?
Кто о том знает...
А места те нарекли
Барвинковым краем.

Победы символ он,
Матери-Природы...
И всегда ему поклон
Гордого народа.

Кто ж посадит под окном
Цветок крещатый -
Всегда будет иметь сполна
Счастья очень много!