Щемить в душі,
коли думками лину,
коли згадаю ту калину
і ластівки гніздо, і камиші.
Моє село, моя Україно,
подвір’я батьківське в споришах,
до тебе лину,
кожен час і кожную хвилину...
і бачу в снах....
Мабуть, ці мальви мама ще садила,
так пахнуть літом і теплом,
і така туга, і така сила,
тягне в ріднеє село.
Хвилина і знов калина,
і тихий плескіт, і тихий звін.
Скажи, чому, все лину і лину,
туди де травень мариться,
і неба голубінь!
щемить в душi
© Copyright: Галина Би-Локур, 2019
Свидетельство о публикации №119121608313
Свидетельство о публикации №119121608313
Рецензии