Де не глянеш, всюди поле
жита та пшениці,
ой ти лоле, моя доля
весь час мені сниться.
Вийду в поле на вершину,
гляяну на село,
де зустрів колись дівчину,
де, життя моє пройшло.
В неї очі були сині
мов волшки в житі,
які росли на вершині
росою умиті.
Лише зараз я не бачу,
що там, на тім полі,
ніби не сліпий, а зрячий
та живу на волі.
А як хочеться зустріти
ту, яку кохав,
свою молодість згадати,
де її чекав.
Укр. Ой ти доле, моя доля
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2019
Свидетельство о публикации №119121604795
Свидетельство о публикации №119121604795
Рецензии