Смерть печенiга. Редута прадавностей

року 1036, та потому*

І
Над степами аж синiй,
Захурделився снiг.
У похiд на русинiв,
Лаштувавсь печенiг.

- Привезу тобi, мила, -
Жiнцi вiн говорив, -
Соболiв цiлу силу,
Якi князь сам носив.

Ну, а золота й срiбла,
Тут без лiку число.
Для коней будуть сiдла,
Буде нове шатро.

На безкраї простори,
Впала темiнь ночей.
Зизом дивиться горе,
Крiзь щiлини очей.

ІІ
Чорнi конi мов круки,
Веж** спаялi ряди.
Вгору пiднятi руки,
Не рятунок з бiди.

Ярославовi стяги***,
Та черленi щити, -
Вої повнi вiдваги,
Русь Святу вберегти.

Стрiли тужно й сердито,
Хорять смертний мотив.
Тiла кров’ю залито,
Дзвiн мечiв серед грив.

Буйний вiтер завзяття,
Не один змiв казан****.
Зуби стисло прокляття, -
Шаленiє каган*****.

ІІІ
Гiркий присмак розгрому,
Втеч скривавлений бiг.
У безслав’ї додому,
Не вернувсь печенiг.

- Не носить тобi, мила,
Соболiв i парчi, -
Довгi в русинiв стрiли,
Дуже гострi мечi.

На межi цього злому,
В Летi щез печенiг.
Його жiнка другому,
В шатрi впала до нiг.


* Року 1036 та потому - Печенiги останнiй набiг на Русь зробили в 1036 роцi. Розбив їх великий київський князь Ярослав Мудрий у другiй половинi ХІ столiття.
** Вежi, вежа - вiйськовий бойовий стрiй тих часiв.
*** Ярославовi стяги - мається на увазi вiйськова дружина Ярослава Мудрого (978-1054), великого князя київського, який у другiй половині ХІ столiття розбив печенiгiв. Потому печенiги розчинилися серед половцiв, частково вiдiйшли в пониззя Дунаю, де також розчинилися, частково змiшалися з Руссю.
**** Казан (казани) - полк, полки.
***** Каган - цар.