Утворюють костели гострий горизонт...
Дзвенить трамвай-батяр про коло срібних колій...
Вдивляюся у Львів, мов у щасливий сон.
Різниця в тім, що сон – піде, а Львів – ніколи.
Цей Оперний Ковчег – немов створив сам Ной,
мов бачу світ новий крізь ці високі вікна.
По сто разів на день я п'ю небес вино
за Львів, за те, що я до Львова вже не звикну!
І будуть – у костелах і в церквах усіх –
молитися львів’яни за святе і мирне...
І тільки я один не замолю мій гріх,
той мій найбільший гріх, що Львів колись покину...
Утворюють костели гострий горизонт, або Грiх
© Copyright: Миклош Форма, 2019
Свидетельство о публикации №119121309396
Свидетельство о публикации №119121309396
Рецензии