До нової зими вже дожили...
Довкола чорно-білий простір знову.
В цей час потрібні дуже кольори
Тепла душі і почуття любові.
Природні цикли мають власний хід,
Й їх кольори, мабуть, то справа Божа.
Людина ж мусить мать барвистий світ,
Бо в чорно-білім вижити не зможе.
Двовимірність ця для життя страшна!
В ній кольорів й напівтонів немає.
Безкомпромісна, без жалю вона,
Тому добро і людяність вбиває.
Я не боюсь зимової пори
І вас прошу, ви теж не бійтесь, люди!
Лиш зберігайте в душах кольори
Й зима мине, а справжнє літо - буде!
И дожили мы снова до зимы...
© Copyright: Александр Афонин 4, 2019
Свидетельство о публикации №119121004957
Свидетельство о публикации №119121004957
Рецензии