Скрипаль i Джерi
Було це восени, в столиці:
На тротуарі, біля скверу,
Стояв дідусь і грав на скрипці,
А поряд – пес, на кличку Джері.
Давно на пенсії музика.
Та як на пенсію прожити? –
В його пальто – на дірці дірка,
Бо ще з минулого століття.
По світу розлетілись діти,
Померла жінка… Одиноко…
І тільки пес – як промінь світла,
Бо гріє старість своїм боком.
Скрипаль старенький грав і плакав.
Звучали Моцарт і Вівальді.
Дивився на людей собака,
Дивився болісно, печально…
Був погляд, що аж серце крає,
І наче каже людям Джері:
-Послухайте, скрипаль як грає…
Хоч гривню дайте на вечерю.
О світе! Що з тобою буде? –
Тварини навіть це відчули…
Собачий погляд – вирок людям,
Що милосердя позабули.
Художник Олена Андрусенко.
© Copyright: Анатолий Потиенко, 2019
Свидетельство о публикации №119120908766
Свидетельство о публикации №119120908766
Рецензии
Дякую, Ангеліно!Відкрию Вам секрет: спочатку було не слово, а малюнок. Він дуже мене зворушив, особливо собачі очі. Ці очі і примусили мене написати вірша.
З повагою, Анатолій.
Анатолий Потиенко 28.01.2020 04:24 Заявить о нарушении
З повагою, Анатолій.
Анатолий Потиенко 28.01.2020 04:24 Заявить о нарушении