Всі проблеми від кохання,
Почалися ще давно,
Змій-спокусник не востаннє,
Сіяв сумніву зерно.
Він гріховний і лукавий.
Осуд, він не має меж.
Мені стало так цікаво,
Двері настіж, серце теж.
Та даремно відкривала,
Краще бігти навпростець
І не вірить в вічні чари,
Ставить крапку — і кінець,
Але ставила лиш кому,
Хоч давно згоріло все.
Не кохані, так, знайомі
П'єм вино, а не глясе.
Не вогонь, а дим від вітру.
Ми озерА, не морЯ.
Піду далі, сльози витру,
Поки ще горить зоря.
17.10.19
Коми
© Copyright: Громова Олька, 2019
Свидетельство о публикации №119120906399
Свидетельство о публикации №119120906399
Рецензии