Пусте відшуміло, лихе відгоріло -
І попіл розвіяли ночі і дні.
Вже сталі вітри надимають вітрила,
І мудрістю мрії бринять навесні.
Ми - інші! Нові. І оте пізнавання
Нас, часом, лякає відвертістю змін.
У русі знаходимо сенс існування -
У русі до істини вічних глибин.
Безвартісний дріб'язок чвар, суперечок,
Терзання порожні - все зайвий баласт.
Вовків оминаємо в шкурі овечок
І маємо власну градацію каст.
Тече все і міниться. Ми в тому вирі -
Легкі порошинки безмежних світів.
Та вже не мінливі! Вибагливі, щирі
До часу і місця, людини і слів.
Пусте вiдшумiло
© Copyright: Петренко Ольга, 2019
Свидетельство о публикации №119120900423
Свидетельство о публикации №119120900423
Рецензии