І досі ще бринить віолончель,
І смичок гладить ніжно її струни.
Вона,наче красуня Мармазель,
Що покрутила колесо фортуни.
Бринить вона і зовсім не стиха,
Мелодією досі всіх чарує.
Не чує за собою десь гріха
І з смичком разом щось вона чаклує.
Щось розповісти хоче вона нам,
Хоче відкрити грою свою душу.
Віолончелі шану я віддам,
Її звучання зовсім не порушу.
Нехай вона звучить іще віки,
Хай музику душі усім дарує.
Вона заграє й про мої роки,
Й своєю грою подих мій тамує.
24.09.2019
Вiолончель
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2019
Свидетельство о публикации №119120810599
Свидетельство о публикации №119120810599
Рецензии