Спасибі, Боже! Все ж таки - спасибі!
Пробач, що я не краще із творінь...
хоч нині жию при чужій садибі,
пуста й непевна... хай уже... амінь!
Чого мою невдячність терпиш чорну,
мою категоричність запальну?
Чи я Тобі прекрасна й неповторна,
та, що з війни та знову на війну
душі із серцем, тіла із душею,-
забула неба чисту глибочінь...
Спасибі, Отче, я горю зорею
щоби золою сипатись... амінь.
Така зухвала, глиняна істота,
така покірна, любляча вівця...
і радощі я мала, і скорботи,
і Господа благого за Отця.
Зате тепер вклоняюся низЕнько
і дякую за низку потрясінь...
часУ лишилось - невеличка жменька
земного раю... Боже ж мій, амінь.
Амiнь
© Copyright: Ева Сокол 2, 2019
Свидетельство о публикации №119120700755
Свидетельство о публикации №119120700755
Рецензии
Читаешь это и целая гамма чувств возникает в душе, словно всё это переживаю заново. Нет однозначных ответов... Слаб человек, однако вынести может, казалось бы невыносимое...
Сил Вам, дорогая!
Тамара Липатова 13.12.2019 22:47 • Заявить о нарушении
Сил Вам, дорогая!
Тамара Липатова 13.12.2019 22:47 • Заявить о нарушении
Спасибо, милый мой друг!
Всё так сложно... ну, а кому легко?!
Каждый переходит своё поле...
Обнимаю. Ева.
Ева Сокол 2 14.12.2019 01:57 Заявить о нарушении
Всё так сложно... ну, а кому легко?!
Каждый переходит своё поле...
Обнимаю. Ева.
Ева Сокол 2 14.12.2019 01:57 Заявить о нарушении