* * *
Цiлуй мене кохана, хоч у снi,
Мов полум’я троянд горять уста.
Стремнини слiз з душі течуть ряснi, -
Твоє кохання, - дивна простота.
Спалила серце, вiдчаї тривог,
Посiяла у зраненiм єствi.
Від мене вiдцуравсь не тiльки Бог,
Ба, пекло вже заказано менi.
Одвiку я самiтник i поет,
Туряю свiт, не прийнятий свiтами.
Очiкує в стожарах давнiй степ,
Я ж припадаю спраглими устами,
Немов до джерела, до зваб твоїх.
Журбу i тугу, бiль страждання стосить.
Ляга розлук мiж нами дивний снiг,
I вихресна душа прощення просить.
Цiлуй мене кохана, хоч у снi
© Copyright: Анатолий Драбрезир, 2019
Свидетельство о публикации №119120700139
Свидетельство о публикации №119120700139
Рецензии