Ночь декабря

     Груднева  ніч  і  сон  у  руку.

Котився  місяць  цілу  ніч,  упав  за  обрій,
Стоять  в  шерензі  стрункі  смереки,  такі  хоробрі,
Хмари  важкі  за  сині  гори,  кудись  поплили,
Душу  свою  віддала  осінь,  дням  зрадливим.

Мороз  на  душу  ліг  холодним  покривалом,
Цієї  осені  мені – було  замало.
Сніжинки  з  неба  у  долоні – стали  водою,
Зима  упала  з  календаря – пішла  ходою.

Світу  не  видно,  грудневіа  ніч  у  заметілі,
В  саду  вмирають,  за  вікном – хризонтеми  білі,
На  склі  уже  зими  узори  і  світанок,
Різдво  в  дорозі,  у  Миколая  список  забаганок.

Ще  не  здійснились  віщі  сни,  травневі  грози,
Бо  наяву  свищуть  вітри,  тріщать  морози.
У  світлі  білім  ліхтаря  мені  сьогодні,
Весна  привиділась  здаля,  як  із  безодні.

Нехай  хурделиця  мете  і  сипле  дюни,
А  в  мене  сон  такий  солодкий,  такий  юний,
Нехай  засипле  снігопадом  хоч  півсвіту,
Віддала  серце  я  давно  у  полон  літу...

Котився  місяць  цілу  ніч,  а  за  ним  зорі,
Люблю  я  дуже  свої  сни – кольорові.

Автор:  Н.П.Рубан.