А час біжить і діти виростають,
Немов птахи, летять вони від нас.
Роки наші невпинно так збігають,
Й летіть з гнізда приходить дітям час.
А час біжить, його не повернути,
Ані на мить його не зупинить.
Ми не встигаєм навіть і збагнути,
Й приходить день дітей благословить.
А час біжить, він не стоїть на місці,
І завуздать ніхто його не зміг.
Благаємо його не раз й не двісті,
Та в нього темп і шлях один проліг.
А час біжить, несеться, наче вихор,
І в нього перепон ніде нема.
Несеться він напрочуд дуже тихо,
Але ніяк не лине крадькома.
А час біжить, ми перед ним безсилі,
Й років наших ніяк не повернуть,
Але ж вони, мов птиці легкокрилі,
Із вирію назад вже не майнуть.
А час біжить, кудись невпинно лине,
Роки з собою завжди він несе.
Роки лишають нам свої стежини,
Та в молодість вже нас не віднесе.
09.11.2019 р.
А час бiжить
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2019
Свидетельство о публикации №119120600689
Свидетельство о публикации №119120600689
Рецензии