* * *
Коли згорає день у безнадiї,
Душа конає змучена на палі
Всiх сумнiвiв. Хисткi в сум’яттi мрiї
Вервечкою бредуть. А днi бувалi
Регочуться вiд пуза. Тiльки чвари
Бiснуються у пошестi iдеї
Всепрощення. В ганчiрку знай сховали
Завзятi люди вiд людей. Своєї
Совiстi змордоване видiння.
Грiхи сплелися з милосердям. Дзвiнко
Карбує крок брехня. Одне промiння
Непiзнаного щастя грає пiнко.
Згорiвший день
© Copyright: Анатолий Драбрезир, 2019
Свидетельство о публикации №119120610443
Свидетельство о публикации №119120610443
Рецензии