* * *
А я у лiтi, наче у зимi,
Душi моєї геть закляклi пальцi.
Думки i мрiї - полиновi днi,
Снують нитками по стареньких п’яльцях.
По пам’ятi, що в глибинi рокiв,
Знаходять дружбу, вiрнiсть i кохання.
I дику зраду молодих синiв,
I муки безнадiйного чекання.
Благаю! Свiте, милий вiдзовись!
Миттєвiсть митi в зустрiчi чекаю.
Грiхи мов гирi тиснуть простiр ниць,
Караюсь, мучусь… i таки… кохаю.
А я у лiтi, наче у зимi
© Copyright: Анатолий Драбрезир, 2019
Свидетельство о публикации №119120610408
Свидетельство о публикации №119120610408
Рецензии