Зрадникам ганьба!

Десь за селом,серед ланів широких
Де яр крутий бере початок свій,
Дерева кучеряві,що стоять по колу,
Бузок синіє,зеленіє деревій

Землянки,та червона черепиця,
Та залишки стіни,що хмелем поросла,
Був тут ставок,маєток мальовничий-
"За прилежание"имперія дала

Велика груша все,напевно,пам"ятає,
Будинок білий серед золотих степів,
Та церкву невеличку,із хрестами,
Ту де щодня лунав небесний спів

Жив там нащадок славних запоріжців,
Що генералм став на давній,на війні,
Коли на турків вів Мазепа наших предків,
Через степи палаючі в вогні

Пан потім в свиті був російської цариці,
Тої,що стала катом козаків,
А генерал забув про рідну землю,
Зганьбив себе він на віки віків

Тому не знають як його імення,
Не моляться во благо,та життя,
Тому маеток білий не існує,
А генерала рід пішов у небуття

Лиш груша пм"ятає гомін в замку,
Пташки про це співають до світанку,
Про козаків наспівують,хіба,
А зраднику-ганьба,ганьба,ганьба!

05 декабря 2019 год