балачка нинiшня

заходив вечір за хмари,
що наче двері,
підморгувало сонце,
прощаючись до завтра,
птахи кричали,
їсти просячи у світу,
грудневий день звертав свої дороги в нашу ніч,
котився час на швидкості,
наче з гори,
і вітер підганяв у спину
сиву днину,
розвіялись хвилини з миром,
у минулому зависли,
і так ми маємо завжди,
допоки бачим Божий світ
отут таким,
очима?!
ні?!

14.59
05.12.2019


Рецензии