мені приснилось,
вечір долі тої догорав,
що притулятися хотіла
й колись жИла,
хмарини простягали вище в небо руки-крила,
просвіток щоб поніжив трохи днину,
крига
на пам'яті сторінках танути не хтіла,
остання догора до книги жАлю
в серці передмова,
глянеш тільки — мова ваша — запах прісний, неправдивий,
як слова,
що в бій ревуть
і ріжуть/рвуть чужі години,
наче то якесь ганчір'я,
добра скрижалі зламані давно
душІ,
що людською би мала бути,
розумію,
навіть жаль,
бо доля,
наче та каліка,
кров'ю плаче в небо...небо...
06.29
05.12.2019
нещасному
© Copyright: Гелена Смилянская, 2019
Свидетельство о публикации №119120505630
Свидетельство о публикации №119120505630
Рецензии
