Дзвенять струмки, дзвенять потоки,
В гаю пташиний переспів.
Весна зробила перші кроки.
До неї в гості захотів.
Дзвенять струмки, дзвенять потоки
А я в полоні вже зими.
Душа дає свої витоки
Й нема моєї тут вини.
Мене зима не відпускає,
Весною марю, наче в снах,
Вона сама ж бо не кохає
І не летить неначе птах.
Зима трима в обіймах міцно,
Диктує щось мені вона.
А я кохати хочу вічно
Й робити це не крадькома.
Дзвенять струмки, дзвенять потоки,
Ще й чути річки водограй.
Цвітуть фіалки синьоокі
І бачу вже трави розмай.
То ж відпусти, біла красуне,
До тебе знову повернусь.
В душі дзвенять так ніжно струни,
Тому у весну я ще рвусь.
Забудь про мене трішки, зимо,
Бо ще не стільки тих років.
З душею я у ногу йтиму,
Хоч навіть вже я посивів.
03.12.2019 р.
Вiдпусти, мене красуне
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2019
Свидетельство о публикации №119120400351
Свидетельство о публикации №119120400351
Рецензии