Людмила Юферова. Что смотришь, Осень?

Автор: Людмила ЮФЕРОВА, страница автора http://www.stihi.ru/avtor/lyudayuferova
Перевела с украинского языка Инесса СОКОЛОВА

*

Согнувшись пополам, тащила от реки я ветки…
Сейчас водичкой из колодца жажду утолю.
Присяду и наемся хлеба с солью, вспомнив предков.
Что смотришь, Осень? Посиди со мной, тебя люблю.

Хатёнка неприглядной стала, и прогнулась кровля?
Трухлявым совершенно стал от времени тынок?
Зато за хатою для разных овощей раздолье,
А рядом с домом для цветов любимый уголок.

Ты слышишь, как сверчок сошёл с ума и всё хохочет?
Ещё не вечер, и резвится солнце на траве!
Но почему ты округлила с удивленьем очи?
Живу в селе я с кошкою давно наедине.

Но не сдаёмся мы, смотри, как жизнью одержимы!
Когда прогресс навек в трясине по уши погруз.
В хатёнке каждой всех идущих, явно за наживой,
Господь встречает на иконе с именем Иисус.

С тобой дровишек мы нарубим быстро, но немножко,
На печке чтоб картошку приготовить на обед.
Садись, поди устала бегать по степным дорожкам,
Трясти багрянец, золото в садах и сыпать вслед…
---

Оригинал

http://www.stihi.ru/2011/11/05/38

Що дивишся, Осiнь?

Аж навпіл згинаюся, тягнучи з берега гілля...
О, зараз нап’юся з криниці смачної води!
Під хатою сяду і хліба наїмся із сіллю.
Що дивишся, Осінь, зі мною до двору ходи!

Що, зовсім негарно старенька прогнулась покрівля?
І геть повалявся трухлявий від часу тинок?
Зате поза хатою стільки усякого зілля,
А прямо під вікнами – квітів ясний килимок!

Ти чуєш, цвіркун серед жовтня здурів і регоче?
Ще ж зовсім не вечір, і бавиться сонце в траві!
Чому ти округлила темно-оранжеві очі?
В селі ми із кицькою – дві тут істоти живі!

А от не здаємося, бачиш, життям одержимі!
Прогрес аж по вуха навічно в болоті загруз.
Та в кожній хатині всіх зайд, що ідуть для наживи,
Стрічає з покуття із пальцем піднятим Ісус.

З тобою ми зараз дровцят нарубаємо трішки,
На пічці картоплі наваримо нам на обід.
Сідай, ти ж стомилася бігати селами пішки,
Багрянець трусити і золото сипати вслід...