* * *
Душа зотлiла - одинока свiчка,
Розгублена мiж натовпу людей,
Розтерзана зневiренням iдей…
Роса тужна, святе омиє личко.
I мати Божа сина на Хрестi,
Невтiшна, подумки збирає у дорогу.
Без вiдкупу вiддавши душу Богу,
Лиш ми затятi грiшники святi…
Святу горiлку й найсвятiшу Паску,
Поєднуєм в миттєвому життi.
Думки i почуття, як свiт простi, -
Коханих ждем неначе божу ласку.
Душа зотлiла - одинока свiчка
© Copyright: Анатолий Драбрезир, 2019
Свидетельство о публикации №119120300619
Свидетельство о публикации №119120300619
Рецензии