* * *
Черлець клечає осiнь у життя,
Вгорнувся вечiр в плащ плющево-синiй.
Коли б я знав, що буде вороття,
Миттєвостей загублених у днинi.
Чи я б так жив? Чи так би цiнував?
Роки, де днiв мереженi перлини.
Та нi! В степах, в багаттях я згорав,
Пiзнавши смак i меду, i полинi.
Спив спраглий ранок ночi забуття,
Росу клює лелека серед степу.
На рушниковi - дерево життя,
Спиня мiй поступ в згубно-темну Лету.
Черлець клечае осiнь у життя
© Copyright: Анатолий Драбрезир, 2019
Свидетельство о публикации №119120305884
Свидетельство о публикации №119120305884
Рецензии