Починає день із порожнечі
Ткати ранок, місто, та життя…
Лагідно лягаючи на плечі
Спогадами десь із небуття
І шепоче вітром та туманом
Таїни відверті чи сумні…
Прокидаюсь, новий день серпанок
Щастя дась приміряти мені.
А сумні думки у завірюсі
Перемеле грудень залюбки.
З ними я ніколи не змирюся,
Не візьму ні друзям, ні собі.
Білий сніг припорошив дороги,
Перший слід ще вдосвіта пройшов.
Новий день прибрав перестороги,
Дарував нам зиму та любов.
Новий день
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2019
Свидетельство о публикации №119120305343
Свидетельство о публикации №119120305343
Рецензии
