* * *
У люблячого чоловiка - одна дружина, у вiрного чоловiка - одна королева.
У мене одна дружина i королева - моя кохана жінка!
Анатолiй Драбрезiр
Цi синi очi, пустощi до ранку,
Цiлункiв ночi спрагле джерело,
Кришталь сльози прозорого свiтанку,
Зболiле серце щастя вiднайшло.
Анi смарагдiв, перлiв переливи,
Твоїм очам не заступають свiт.
I, що людських навiтiв темнi зливи, -
У серцi мальви - крила у полiт.
Вплети свiтанки сонячнi у коси,
Вологу стрiчку рiчки заплети.
Як плачуть дзвiнко захмелiлi роси, -
Твої долонi вiчностi мости.
Безкрайнiй степ i небо будем мати,
Ще стиглих яблук золотий налив.
Я певно так зумiв тебе кохати,
Як той, що ще нiколи не любив!
Цi синi очi, пустощi до ранку
© Copyright: Анатолий Драбрезир, 2019
Свидетельство о публикации №119120206901
Свидетельство о публикации №119120206901
Рецензии