На долонях гаряче сонце,
Нестримане пече і сліпить,
Я стискаю, впиваються голки
І жбурляю у ночі безвихідь.
Наче кулю, калічачи сутінь,
Відмовляюсь від сірості вади,
Я чекаю на сонячний грудень
І його снігової принади.
Відчайдушно бажаю барвистість
Кришталеву, осяяну небом,
Щоб зима надала соковитість
Фарбам білим розстеленим пледом.
Мерехтіло святково, Різдвяне
Віфлеємною зіркою, замість
Мли негоди за вікнами тьмяно,
Що самотність несе, безпорадність.
Щоб у кожного сповнені руки
Були крихти пекучого сонця,
Подолаю тоді я розпуку
І тепло протягну на долоні.
На долонях гаряче сонце
© Copyright: Алевтина Скорая, 2019
Свидетельство о публикации №119120109436
Свидетельство о публикации №119120109436
Рецензии