Осінній сум
Останній місяць осені згаса…
Закаламутилося небо, мов примара.
І день осінній часу не спаса,
Осінні дні приймають Божу кару.
Ще десь остання квітка помира,
З останніх сил стеблина випадає…
А скупий промінь сонця визира,
Й хвилини дня повільно викрадає.
А жовтий лист сідає на плече,
І боязко навсібіч позирає…
Від осені нікуди не втече,
Бо все живе від холоду вмирає.
Отож так сумно в серці й на душі…
Бринить струна в осінній позолоті.
І сумом пересипані вірші
З’являються щомиті у блокноті…
Осенняя печаль
© Copyright: Татьяна Лисненко, 2019
Свидетельство о публикации №119113007661
Свидетельство о публикации №119113007661
Рецензии