Наташа Сёмка. Осень. Укр. Бел

Знов чую вибухи каштанів,
Що  сипле вітер на асфальт.
Я прокидаюсь з сонцем рано,
Куштую стиглий виноград.
І  посміхаюсь жовтим кленам,
Що заглядають у вікно.
Вони були такі зелені
Ще так недавно й так давно.
А згодом світ наповнять звуки:
Звичайні ритми двірників,
Машин ще сонні перегуки
І кастаньєти каблуків.
Ти посміхаєшся спросоння,
І я уже в полоні рук.
Ось голуб сів на підвіконня
І туркотить, мов давній друг.
Він мов би каже:
- Що ж, що осінь?
А ви удвох, а ви разом!
І сонце, напірнавшись в просинь,
Гаптує листя за вікном.

осень
 
Снова слышу взрывы каштанов,
Что  сыплет ветер на асфальт.
Я просыпаюсь с солнцем рано,
Пробую спелый виноград.
 И  улыбаюсь желтым кленам,
Которые заглядывают в окно.
 Они были такие зеленые
Еще так недавно и так давно.
 И разом мир наполнят звуки:
Обычным ритмом дворников, |
Машины  сонных  переулков
И кастаньеты каблуков.
Ты улыбаешься спросонку,
И я уже в плену у рук.
Вот голубь сел на подоконник
И туркотит, как давний друг.
Он будто бы говорит: -
Ну что ж, что осень?
А вы вдвоем,  а вы вдвоём!
И солнце направляясь в просинь
Гафтуют листья за окном.


    Перевод с украинского языка М. Троянович