Ти спиш
І посміхаюсь, наче те дитя.
Бо так тремтить десь у районі ребер.
І думаю, що дивне це життя:
Такі шляхи нам всім воно малює,
І нас с тобою якось та звело.
Щасливий той, хто часом ризикує,
От і мені от чогось повезло.
Ти спиш, а я дивлюсь на це і тану,
Бо моя ніжність проситься на волю.
Як вирветься, то стане океаном,
Всі почуття-солоною водою.
І тепло не від ковдри і квартири,
Від почуттів всередині палає.
І якби в мене бУла хоч би крихта віри,
То нарікла б це все я справжнім раєм.
Ен Мальонкіна
27.11.19
Свидетельство о публикации №119112908097