Палає червень, спека сорок,
На кленах листячко жухлявить,
Нема чим дихати малому та старому,
Сидять по хатах та з віконця визирають.
Чого так сонце нині вибухає,
Нестерпну спеку всім дарує,
Людей і на брудні пляжі загоняє,
Хоч вода негожа,спеку вгамує.
В безвихід ставить нас природа,
Їмо не те, п"ємо ще гірше,
Хворіємо частіш, це дуже шкода,
Ще й цвинтарі зростають швидче.
О,Боже! Припини випробувати нас,
Невже так дуже завинили,
Дай благодатного дощу на нас,
Пробач усі наші провини.
Чекайте, каже, липень надійде,
Хліба достигнуть, я нагоду матиму,
Хмари щільні підгоню,заллю
Коли Ви почнете збирати їх.
Розмова з Богом не вдалась,
Спізнілись каятись, не встигли,
Те каяття,мов прокляття,
О, як же будем ми з ним жити.
26.06.2019 року
Запоріжжя
Каяття
© Copyright: Виталий Костылёв, 2019
Свидетельство о публикации №119112706661
Свидетельство о публикации №119112706661
Рецензии