Як кучно він прийшов у гості,
Немов стіною білою стоїть,
Чекає, щоб запросили до оселі,
Та хлібом хтось ще пригостить.
Та тиша навкруги, мовчання,
Ніхто не хоче, щоб хтось тишу відганяв,
Ярам, ланам він надає гойдання,
Краплину,як сльозу хлібам давав.
Чарівне дійство створює природа,
Машини мчать, врізаючись у пелену,
Лише клаксони, відганяючи пригоду,
Там раз у раз гучнесенько гудуть.
До вулиці я не пішов, злякався,
Що можу в ньому загубитись,
Чекаю полудня,щоби червоне сонце,
Гріло, та туман увесь згнобило.
А молодь та біжить, та не боїться,
Кучни туман їй до вподоби,
Лише чутно, як їх підошва треться,
Та голоси гудуть, немов з утроби.
Плюс десять градусів на дворі,
Ще листячко злітає, шелестить
Ще ми радіємо, що є щось у коморі,
Не треба нам сьогодні до крамниць йти.
22.10.2019 року
Запоріжжя
Кучний туман
© Copyright: Виталий Костылёв, 2019
Свидетельство о публикации №119112703595
Свидетельство о публикации №119112703595
Рецензии