Підійшов ти до прірви, чи хворий твій світ?
Час від часу у ньому блукають чужинці,
Зачини вікна-двері, побудь, пустоцвіт,
Наодинці.
Не шкодуй за вчорашнім - воно не болить,
То те саме що битись даремно об скелі...
Ти остання рослина, що згине за мить
У пустелі.
Тож не гай свого часу - пиши, відчувай,
Може бути, що саме вірші випадково
Таємницю розкажуть: лікує не чай -
Тільки слово.
***
© Copyright: Простой Смертный, 2019
Свидетельство о публикации №119112609570
Свидетельство о публикации №119112609570
Рецензии