За тебе я молюсь що дня

Мій сон. О диво! Мій хороший.
За тебе я молюсь що дня.
І за тобою навмання...
Бреду у слід,надів колоші.

На плечі хустку накида...
Біжу по снігу в чисте поле.
Та й плачу. В груди нині коле...
Не знана вранішня біда.

Сніжинки сиплються на руки.
Та й тануть,обернувшись в лід.
Темніють очі від розлуки...
З під ніг летить весь білий світ.

І шкереберть перед очима...
Біжу...й на місці зостаюсь.
Кричу у небо...й за плечима...
Я й обернутися боюсь.

Ну ось і ноги підкосились...
Упавши на суху ріллю.
Мороз щіпа,немає сили...
А я за тебе лиш молю.

Мені б піднятись,обтруситись.
Підняти очі до небес.
І ще за себе попросити...
Щоб смуток той,навіки щез.

Щоб у вісні,мені не снеилось.
Щоб голос не являвсь мені.
Щоб серце рівномірно билось...
А не горіло у вогні.

Та ні,напевно не буває...
Щоб обернутися й на раз...
Біда від мене відступає...
Ні не від мене. А від нас.
  (Понкратова.О.В.)