Гладомор. Валентина Козачук. с украинского

Це б у пісню свій біль перелити,
Щоб заскиглити, заголосити!
Як поранений птах, чи собака,
Під цей супровід холоду й мряки.

Тридцять другий рік і тридцять третій...
Ті роки не забути, не стерти,
І питаю: за що так страждали? -
Серце кров'ю залите, й сльозами.

Боже, Боже, чи дав Ти їм крила,
Кого смерть ця голодна зморила?
Не засну... вітер стукає в шибку
Колисанку наспівує хрипко:

"Заморили! Прокляті! Іуди!
Міліони смертей. Всюди, всюди!"
Запалила свічу... Не згасає!
Наша пам’ять жива - хай палає!

Как бы в песню всю боль перелить бы,
Заскулить бы, заголосить бы!
Как  подбитая птица, собака
С добавлением хлада и мрака.

Тридцать второй, тридцать третий...
Те года не забыть, не стереть их.
Вас спрошу, за что так страдали? -
Сердце кровью залито, слезами.

Боже, Боже, ты дал ли им крылья,
Кого голодом смерть сморила?
Не усну... ветер в окна стучится,
Завывая, как будто волчица:

"Палачи! Заморили! Иуды!
Миллионы смертей повсюду!"
Запалила свечу... горит ясно!
Наша память жива - не погасла!