Людмила Юферова. Вечернее

Автор: Людмила ЮФЕРОВА, страница автора http://www.stihi.ru/avtor/lyudayuferova
Перевела с украинского языка Инесса СОКОЛОВА

*

Деревья спят, качаясь при ветрах,
А первый снег кружится непрерывно…
Я чую запах чая в фонарях,
Настоянный на звёздочках жасмина.

Иду одна в расстегнутом пальто,
Прохладой наслаждаясь, – эко счастье…
У скверика не ждёт меня никто,
Никто не говорит: постой, останься...

В слезах вдруг вспоминаю, как был смел,
Никто теперь в случившемся не винен.
Спокойная и дивная метель
Мостит себе пуховые перины.

Я не хочу, чтоб мною ты болел,
Не надо мне и выплеска печали…
Напьюсь настоя тёплых фонарей,
В стихах открою то, о чём мечтали...


Оригинал http://www.stihi.ru/2012/12/15/503

ВЕЧIРНЕ

Дерева сплять у гойдалці вітрів,
А перший сніг кружляє без упину...
Як пахне чай з вечірніх ліхтарів,
Настояний на зірочках жасмину.

А я іду в розстібнутім пальто
І до грудей притискую затишшя...
Не жде мене у скверику ніхто,
Ніхто не скаже: зачекай, залишся...

Що сльози замерзають мимовіль,
Тепер у тім уже ніхто не винен.
Яка ж чарівно - тиха заметіль –
То ж мостить ніч собі пухкі перини.

Не хочу я, щоб мною ти хворів,
То недоречність з виплесками суму...
Нап’юся чаю з теплих ліхтарів
І знов засяду за вірші і думи...