Ще не згасло

З джерельними смереками я в змові,
Пригадую бурштинову ту осінь,
Вести розмову буду на калиновій мові.
Опале листя мов килим на підлозі,
По саду ходжу, шукаю рими,
Але було важке зізнання в прозі.
Дивна людина створіння: мріє про зорі чужі,
Та забуває від пращурів власне коріння.
Лісне озерце пам"ятаєш кришталеве:
Закалатало серце живо,
Стояла поруч найдивовижна королева,
Як не повірити в здійсненне диво?!
Млосні ті спогади всі втіляю в слова,
Ретельно збираю рядками до купи,
Та бережу очей мов зіниці-
тому, що за гроші ні в якій крамниці не купиш.
Листопада день нічим не примітний кінця добігає,
Далі ще буде - невгамовна поета душа заприсягає.
Переслідує зранку думка мене якась чудернацька:
Отож би з"явитись музі на очі раптово, зненацька.
Бажання не згасло,поруч лихо і радість-
Така (нічого не вдієш) вже доля козацька.
Стверджує муза,що герой наш, як Рудін Дмитро,
"Батько" якого (втопив ще Муму)-Тургенєв.
Запевняю,що це інший склад хромосом та генів.
Правду нікуди діти -  вже автор  похилого віку
Бажайте натхнення, здоров"я цьому чоловіку