Як мало тих, з ким хочеться проснутись. Зi збiрки

Як мало тих, з ким хочеться проснутись,
Спивати ранок, чути серця стук,
Беззахисною пташкою горнутись,
Та відчувати ніжність теплих рук.

Вдихати тишу, наче випар кави,
Під тихий шепіт жвавого струмка,
Щоб погляд пестив сонячні заграви,
Та розчинявся в лагідних думках.

Мов первістки, - одні серед Едему,
Літаємо в бездонних небесах,
Єднання уст народжує поему,
Що повниться в споріднених світах.

Лиш я і - ти, розчинені в довкіллі,
Сердець обійми та незнаний шал,
Волога, що з'явилася на тілі...
Ідилія... Кохання править бал...

А вечір знову теплий та привітний,
Густа трава, м'якенькі спориші...
Ми знов удвох - мала частинка світу,
З жагою у оголеній душі...


Рецензии
Чудові поетичні рядки про справжнє кохання!
Усе відбувається саме так - тяжіння двох сердець!Коли зустрічається саме та людина, щось тьохкає у грудях!І Ви, Андрій, ще зустрінете свою єдину на все життя половинку! Прочитайте у мене на сайті "проза.ру" невелике оповідання " Он оглянулся посмотреть".
Щиро бажаю Вам усього найкращого!
З теплом душі, Рита

Рита Аксельруд   28.10.2024 07:49     Заявить о нарушении
На это произведение написано 10 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.