1.
чахне
мов листя
зникоме
кровно-знайоме
до сліз
крапку
справляю
на кому
хай пролетять
журавлі
мого дитинства
альбомом
де всі живі
2.
ми малі
відкарбувались
на фото
ніби ось-ось
і зійдем
з місця
і видихнем
потім
часу світлинний
едем
3.
щастя
там батько
і матір
бабця
дідусь
і рідня
як то
коли можна мати
взяв
і так міцно
обняв
4.
спогади
теплі
духм’яні
і незабутні слова
мамцю
татусю
кохані
як там без мене
у вас
чи не докучили
крила
яблука
в райськім саду
5.
бачив я ту
що косила
в скирти складала
біду
ти не журись
говорила
скільки там того
живу
поки могила
не мила
світ цей
люби наяву
6.
дивний
дитинний
і хворий
іншого
поки нема
де
ще хвилюється море
і
помирає зима
де ще зодягнені
душі
у теплокровні
тіла
те
що сердечно зворушить
ще не опала зола
світла відбитого
рани
Бога забутого
край
рвані вітрами
осанни
чути лише
тихе ‘кра’
21 Листопада, 2019
Блискавицi серця XCIV, свiтлиннi
© Copyright: Юрий Лазирко, 2019
Свидетельство о публикации №119112201807
Свидетельство о публикации №119112201807
Рецензии