Втомилась Осінь ніжно золотитись,
Всім усміхатись, сонечку молитись,
Вже плаття сіре, не парча, а ситець,
Вода холодна , то нема де й вмитись.
В руках Дощу не гуслі, не гітара,
Пливе над містом пісня - сіра хмара.
Дощ розмотав нитки свої з сувоїв
Як близько вже деньки зими сумної!
І лиш на хвильку усміхнеться сонце,
Не встигнеш і моргнути - волоконця
Повиснуть , наче шмаття, павутина
І вітер кашляє - така картина...
Якби не цей садок і запах прілі,
Якби не яблука, як зорі загорілі -
Я теж, напевно, гірко сумувала
І як на гойдалці цей сум гойдала
Та я живу і буду жити довго,
Бо так люблю цю осінь і дорогу,
І ці залатані будинки й храми,
І, навіть, цих полів обличчя- шрами!
І цих людей, що постаріли рано,
Бо в кожного своя на серці рана,
У кожного своя печаль і втрата,
Але життя прекрасне,жити варто!
Я буду довго жити!
© Copyright: Валентина Козачук, 2019
Свидетельство о публикации №119112108038
Свидетельство о публикации №119112108038
Рецензии
http://www.stihi.ru/2019/01/28/845 Це я до того, що жити мабуть всеж-таки варто. Дякую Вам. З пов.
Игорь Ярин 12.02.2020 00:24 • Заявить о нарушении
Игорь Ярин 12.02.2020 00:24 • Заявить о нарушении
Так, варто жити!)))
Дай Бог здоров"я і радості!
С теплом і повагою,
Валентина Козачук 15.02.2020 14:25 Заявить о нарушении
Дай Бог здоров"я і радості!
С теплом і повагою,
Валентина Козачук 15.02.2020 14:25 Заявить о нарушении
На это произведение написано 11 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.