Ще не прийшов той час коли...
Яскравим сяйвом грає з поля.
Моя краса! Життя! Та доля!
Пшеничне зернятко моє.......
Ще час не канув в зазеркалля...
Ще крихти волею небес.
Чарують злагодою душі...
Й знімають шрами гострих лез.
Солодким медом чи нектаром...
Мені налито у стакан.
А там...лайна,мов океан...
Котрого не потрібно даром.
Ще не прийшов мій час,-пусте.
Не грають вимушено струни.
Та й не зовуть...піщані дюни,
Не вабить сонце золоте.
Коли з'їдає ніжну шкіру...
Хваліть,та знайте також міру.
І знайте...все що на душі...
Не віддавайте,а лишіть...
Лишіть на потім...пак байдуже.
Мені і вам,мій любий друже...
У тиші гріх такий вершить.
Писати стрічку за строкою...
Душею.Долею.Рукою.
Та на все в світі голосить.
Мовчи либонь...пливи рікою...
Бог,все...за мене порішить.
(Понкратова.О.В.)
Солодким медом чи нектаром
© Copyright: Лена Грама, 2019
Свидетельство о публикации №119112104399
Свидетельство о публикации №119112104399
Рецензии
