Сіріє. Я, занурений в думки,
Рахую кола на поверхні ставу.
Неначе перечитую казки
І ранок п'ю, як філіжанку кави.
Блукає погляд і торкається хмарок,
Стрибнути хоче в лагідні перини,
Відчути свою близькість до зірок ….
Та у воді висоти – це глибини.
Пірнає місяць, стомлений в ночі,
Вже не хизується, лиш згадує про спокій.
Молочний шлях, мов шати із парчі,
Сповили у воді - такій глибокій.
Я думаю : яка ж це дивина!..
Дзеркальна грань, що творить протилежність.
Зір не сягнути й не дістати дна,
(Якщо присутній глузд і обережність).
Ранок
© Copyright: Андрей Королёв 7, 2019
Свидетельство о публикации №119112009569
Свидетельство о публикации №119112009569
Рецензии
Зворушливо...
Красивий та замріяно-розсудливий ранок над водою.
Та чому "сіріє"? Якось з ранком в мене не дуже асоціюється це слово. Скоріше з вечором.
Може "світає"?
С повагою,
Алла Дядык-Кузнецова 21.11.2019 23:15 • Заявить о нарушении
Красивий та замріяно-розсудливий ранок над водою.
Та чому "сіріє"? Якось з ранком в мене не дуже асоціюється це слово. Скоріше з вечором.
Може "світає"?
С повагою,
Алла Дядык-Кузнецова 21.11.2019 23:15 • Заявить о нарушении
Слово "світає" домінувало б над подальшим змістом, перетягуючи увагу на себе. Та й не переймався я ідеєю ХРОНОЛОГІЇ ранкових віх(світанок, схід сонця...) Слово "сіріє" - нейтральне. Воно не виділяється, не пояснює, чи, бува, не від наближення дощу сіріє, "не чіпляє" і "не сперечається" з кульмінацією твору. Тобто, слово вжито НЕ ВИПАДКОВО!!! Навіть пейзажна сценка до того "СКУПА" та немальовнича... усе для того, щоб домінувала саме остання строфа з необхідним смисловим навантаженням. Усе просто.))))))))))
З повагою та теплом
просто А.К.
Андрей Королёв 7 22.11.2019 00:18 Заявить о нарушении
З повагою та теплом
просто А.К.
Андрей Королёв 7 22.11.2019 00:18 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.